Щось залишилось все ж таки у цьому місті,
Поміж старих кав`ярень, вулиць, між дахів.
Серед проблем, які гризем, мов кістку в клітці,
Не знаючи, як відірватись в небо до птахів.
Це щось просте і невловиме оком,
Перед яким стьоїть стіна залежностей життя.
Це те, на що ступаємо ми буднім кроком,
Але не хочем бачити це диво, аж ніяк.
Коли здаеться, ти нікому не потрібен,
І загнаний в безвихідь цим життям.
Ти вловиш погляд немовляти світлий,
Й в його очах розвіється все по вітрам.
