За ліском, на шляху до Дашави,
Біля річки, - є гарне село.
Хоч маленьке собі і без слави,
Але людям найкраще воно.
Ще з-за давніх, прадавніх століттів
В нім живуть покоління трудяг,
Де у справжнім народнім суцвітті
Боже слово живе і свій стяг.
Те село, що Ярушичі зветься,
Є частинка Вкраїни – землі.
Може й в мапах його не знайдеться,
Та там люди привітні усі.
Приїжджайте, шановні, у гості, –
Ми зустрінем на своїй землі.
Хоч немає у нас велич – площі,
Та посидим в квітучім саді.
Вип’єм чарку, та ще й заспіваєм,
Й ви відчуєте наші серця.
Бо ми край свій всі вірно кохаєм,
І то наша батьківська земля.
