Холод дощових вечорів
І повний місяць, як тло розставання,
Він білий, бідний, зовсім зблід
Застиг у довгих чеканнях.
В цю ніч поривчастий вітер мій гід
Він пронесе мене безлюдними степами,
Аби отямитись я зміг
І зовсім не розтратити життєвого запалу.
А на ранок туман припаде до ніг
І буде все як звичайно,
Пронесеться ще один рік
Прожитий, то відсторонено, то палко.
