Холод дощових вечорів
І повний місяць, як тло розставання,
Він білий, бідний, зовсім зблід
Застиг у довгих чеканнях.
В цю ніч поривчастий вітер мій гід
Він пронесе мене безлюдними степами,
Аби отямитись я зміг
І зовсім не розтратити життєвого запалу.
А на ранок туман припаде до ніг
І буде все як звичайно,
Пронесеться ще один рік
Прожитий, то відсторонено, то палко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2016
автор: Сильчук Назар