час знущається
простір казиться
криводзеркально
посередині
місто схиблених
своє - втрачене
ти стискаєшся
в надвіддалену
криві дзеркала
хибні посмішки
тихо страчена
надто втрачена
скільки ж вічностей
скільки ж простору
надто тиснява
тут безкиснево
поверніть мені
моє дихання
те
заглиблене
і подвоєне
