Моя душа не є нагріта…
Вона не змерзла-але без літа.
І має сон із вечора до ранку
Але беззахисна-як кошеня на ринку.
Воно між люду, між горами страв!
Та там асфальт без лікувальних трав.
Там жалість є,забота без любові…
Грязний масол із залишками крові.
Про ніжність душа мріє,про солов’їні ночі!
Коханням до схід сонця напитися досхочу.
До себе дотулити тремтливую тополю…
І у високих травах зникнути з тобою.
А поки що базар…із місивом болота.
Лінивий мікросвіт в куточку біля плота.
Лиш на молитву щиру і долю є надія
Холодну мою душу ще сонечко нагріє!
