Шматочок неба у стакані.
Фіалки вбрали неба цвіт.
І ллються пахощі духмяні.
Листочки - справжній малахіт.
Втопився сонячний промінчик,
Упав на дно живій воді.
Та не лежав там, як камінчик,
Пірнав в воді і так радів.
То відбивався від стакана,
Скакав, як зайчик по стіні.
Немов дитя, був неслухняним.
Це так подобалось мені.
Раділи й квіти цій забаві.
Здалось, всміхалися вони.
А під вікном їм заздрив явір:
Не відчував він ще весни...
Гарно! Весняні квіти у склянці води, стрибаючий переломлений водою промінчик, ніби пустотливий зайчик. Явір, який ще не пробудився - все це пахне близькою весною.
