Кров заповнює єство, разів сто
Закипає алгоритм, в ритм
Механізми дають збій, в стрій
Чується лиш дикий крик. Стій.
Мозок клинить від думок
Біль ніяк не вщухне
Мов загублений рядок
Зміст без нього рухне
Бачиш те чого нема
Ілюзорний світ
Вакханалія одна
Кілька тисяч літ
Що залишиться в кінці?
М\'язи перетерті в порох?
Світ наповнюють сліпці.
Кожен другий - ворог.
