Александр Суханов - Телефонный звонок
В окне фиалки не дрожат. Рябины ветвь не колыхнется.
С небес поток янтарный льется, снежинки медленно кружат.
Плывут по небу облака. Объятья тишины. Покойно.
Все удивления достойно до звука твоего звонка.
Панно. Художника портрет. Ребенок, Рафаэль, Мадонна.
Венок, античная колонна, холодное дыханье лет.
Летят мгновенья и века, слова текут легко и стройно,
Все поклонения достойно до звука твоего звонка...
Двойной молекулы спираль, нейтрино - облако вселенной
Загадкой необыкновенной, дорогой, уводящей вдаль.
Науки твердая рука там знак любой поставит вольно -
Все изучения достойно до звука твоего звонка.
От двух ножей спасенья нет, восторг, печаль, а там, где двое
В душе свечение шальное, и рядом с алым черный цвет.
Неотгоревшее пока оно и жжет и ранит больно,
Но излучение достойно быть звуком твоего звонка.
ПЕРЕКЛАД
В вікні фіалки не тремтять. Тінь горобини не хитнеться.
З небес потік бурштину ллється, сніжинки повагом летять.
По небу плавають хмарки. Обійми тиші. Все спокійно.
Все гідне дива, чародійно до відзвуку твого дзвінка.
Панно. Художника портрет. Дитина, Рафаель, Мадонна.
Вінок, античних днів колона, холодних років силует.
Летять століття і віки, слова течуть легким торканням,
Все просто гідне вшанування до відзвуку твого дзвінка ...
Подвійна атома спіраль, нейтрино – всесвіту туманність,
Головоломки незвичайність, дорога, що веде у даль.
Науки нелегка рука довільний знак поставить вільно -
Все гідне вивчення, доцільно до відзвуку твого дзвінка.
Від двох ножів рятунок - смерть, захват, печаль, де двоє - ціле
В душі світіння очманіле, з червоним поряд - чорний вщерть.
Не відгоріле те прощай - воно пече, крізь рану вийде,
Та випромінювання гідне буть відзвуком твого дзвінка.
Ви творча натура! 
