Шкіра здається твердою,
Та її все одно зривають вітри
І там під нею м’язи, котрі
Не знадобляться більше ніколи,
Коли кров згортатиме увесь
Мікроклітинний світ,
а далі - скелет і тінь од нього,
в котрій цвітуть кипариси
а ще далі – шматки згустілої цитаделі,
де вкотре народжується зір сторіччя
