Дмитро Павлычко
«В гуцульской хате на печи ...»
В гуцульской хате на печи
В углу, где сушится пшеница
На калачи.
На той пшенице спит вдовица,
Как на подушке там лежит.
Ей снится, что ее лицо
Покрыла оспа
(То зернышки вдавились плотно в кожу).
И хочет смыть
Она, усилья приложив. Но, вот не может.
Метнулась к зеркалу - беда!
О, сколько на щеке тех черных ямок!
Не стоит жить! Вбежала на крыльцо -
К колодцу подошла... Вода
Отобразила вновь отвратное лицо.
Вдова встает на безысходность сруба ...
Конец ... и просыпается,
И в зеркальце глядит,
Стирает с лика пот, как злобы зерна
И улыбается ...
Забыв, что у нее виски седые ...
Бывают сны счастливые такие! ..
Дмитро Павлычко (родился 1929)
«В гуцульській хаті на печі...»
В гуцульській хаті на печі
В куточку сушиться пшениця
На калачі.
На тій пшениці удовиця,
Немов на подушчині, спить.
Їй сниться, що її обличчя
Покрила віспа
(То зернятка вдавилися в лице).
І хоче змить
Вона рябеньку шкіру, та не може.
Метнулася до дзеркала — біда!
О, скільки на щоці тих чорних ямок!
Не варто жити! Вибігла на ґанок —
І до колодязя... Вода
Відбила знов огидні решетини.
Вдова стає на кам'яні цямрини...
Кінець... і прокидається,
В люстерко загляда,
Стирає із чола, як піт, зернини
І посміхається...
Забула, що у неї скроні сиві...
Які не раз бувають сни щасливі!..
1965
