Ти як загадка із спросоння,
Цікава ти, своїм життям,
Ти наче промінь ранішнього сонця,
Даруєш світло у життя.
І очі твої - мрія не життєва,
А руки - чисті, як кришталь,
Твої вуста - пелюстки ромашкові,
Волосся твоє - як, той рай.
За що мені таке страждання?
Що я не можу обійняти,
Не можу я, тебе поцілувати,
Узяти смак твоїх солодких губ.
Та час покаже, хто з нас виграв,
Чи я, чи ти, чи нічия,
Та час жорстокий все покаже,
Із муки в щастя поміня...
Ці всі слова, можливо, навіть,
Не значать й краплі в морі тім,
Але, той час нам всім покаже,
Хто був із щастям, вмить своїм.
Я просто зараз на емоціях,
Неначе, п'яний, красою тою,
Що вмить мене зачарувала,
І відпустити, вже не може...
І треба це все закріпити,
З'єднати поцілунками душі,
І ніжними руками покохати,
Щасливу мить наших ніжних днів...
ID:
525837
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.09.2014 20:43:27
© дата внесення змiн: 25.09.2014 20:43:27
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
