Інколи мені жаль,що ти не горіхове зерня,
Що не можна сховати тебе на серці,
Що не можна пробитись зірками крізь терни,
Не здавшись на волю сліпих інерцій!
Жаль,що не можна осісти вишневим соком,
Чи виноградним-в тебе на устах…
Щоб сяйво вдихати твоїх глибоких,
як море сонетів
і вічних,мов небо октав!