Своє життя я залишаю в віршах,
своє життя я залишу тобі.
Усе своє - не менше і не більше,
аби лише не був на самоті.
Залишу я тобі зірки жовтаві,
залишу щастя і журбу свою,
залишу обгорівші почуття смагляві,
і вічність нашу, і любов твою.
Віддам тобі я золоті стежини,
засніжені поля і тихий степ,
журливі вечори й усі провини
і вітру тихого із зорями дует.
Полишу ніч і день. Планети і сузір'я.
Повітря й воду, правду і брехню.
Це все так просто, просто неймовірно,
для себе я лиш вірші залишу.
Мальовничо так, романтично.
Сподобалось...
Зміст вражає...
З приводу форми є маленькі нюанси, про які, якщо захочете напишу в приватних повідомленнях.
Всього найкращого.
Анна Хортиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
