Хвороба доп’яла свого,
Унеможлививши життя;
Убивши неспроможністю його,
Не проявила каяття.
Життя прожито в вирі почезань,
В несамовитості обставин і трагізму;
У нескінченності надмірних намагань,
У безпросвітності сліпого егоїзму.
А нагородою у боротьбі за виживання –
Хвороби непосильної тягар.
Нелюдські муки і страждання,
Погаслої свічі нагар.
