Рисові поля у Південній Кореї
Нагадують сніг,
Мій брат виїхав туди
Ще зимою,
Стернуючи Нактоганом
Малі кораблі,
По течії за водою.
Жовті руки
Його загрубілі,
Обличчя хворого
Малярії,
Переправляли
Південніше вниз,
Білий як коку
Корейський рис.
Потім хтось рахуючи
Во́ни*
На південно-східному
Їх кордоні
Вирішив підняти ціну
За кожну тону на їх
Борту.
Немаючи жодних
Шляхів оплати,
Корейці з очницями
Типу ліній,
Звалили судно із
Рисом на брата,
І подалися туманом
Як тіні.
Брат відсидів
За їх "губою",
Сидів із мафією
І шпаною,
Сидів при стінці
І віддаля,
Коли білі
Шуміли поля.
І коли він спав,
І сміялись щурі,
Які мали із вязнів
Добротний зиск,
Він проклинав
Собі тихо вві сні
Білий як коку
Корейський рис.
Вони* - національна валюта Південної Кореї
