Усі шляхи незвідані, непевні,
Руйнує простір вітер перемін,
Навіщо доля виглядає чемно,
Вона на сльози напускає дим…
Твоя дорога більше не зі мною, –
Злетів у небо птахом осяйним,
Дивлюсь тобі услід солоною сльозою,
Прости за цей тягар…
Якби ж ти був живим…
Неходжені стежки тобі долати,
Та я цього ніколи не побачу,
Не маю право, та ж постійно плачу,
Тепер між нас навічно вічні ґрати…
Несказане таким і залишилось,
А гіркота цього не повертання
Всередині назавжди зупинилась,
Пече вогнем, страхами кволить…
Нехай тобі вперед лиш світло лине,
Веде туди, куди нас всіх покличуть,
А у мені нехай любов не згине
Під натиском цих невимовних мук…
16.11.2013
