Вчена Господом* молитись, то й молюсь.
Ось і в цю хвилину тяжку поклонюсь,
І прославлю, й розкажу про серця біль,
І про те, що «наш Гарант» у боротьбі...
Кинув дім, своїх людей – його ярмо…
Так для чого ж тоді брався за кермо?
- Господи, молюся так, як Ти навчив:
Дай йому у серце мир Твій, щоб спочив!
Дай йому з Тобою зустріч, Ти – життя,
Тільки Ти в спромозі дати майбуття!
Хай не буде бідкатися і хворіть,
Хай живе для того далі, щоби жить!
Дай йому сповідатися за свій гріх,
Щоб народ простити за кров зміг -
Кров за кров - це не Твої шляхи!
Люди хай не відлітають, як птахи...
22.02.2014
*"Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому,
бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь.
Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне,
напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.
Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!" -
Біблія.Римлян 12:19-21.
ID:
481265
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 23.02.2014 07:45:12
© дата внесення змiн: 23.02.2014 07:50:27
автор: Людмила Дзвонок
Вкажіть причину вашої скарги
|
