Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Ратинська: Плач, Софіє! - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк, 21.11.2013 - 13:34
роздягти - в смислі - зняти з неї те, чого на ній і впомині не було?... ![]() ![]() Ольга Ратинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
можна прохання, забудьте оце"вибачайте"а щоб побачити мене-треба приїхати у Житомир!!! ![]() ![]() Валя Савелюк, 21.11.2013 - 13:07
ну от що я бачу: якусь трагічну білу (місяць, мармур...) жіночу фігуру (напівреальну, бо "куревом туману"...) - при тому - ніби "живе ізваяніє" - мармур, либонь же знову... є в ній якась статичність...) - момент якогось катарсису - вий, голоси... сльози на чужу долоню??.. чисті, як день "у твоєму полоні"... - освітлення через якусь трагедію, через якесь вивільнене відкрите надривне страждання... Софія - Мудрість... символи не просто передати словами - тут вони будять відчуття: чогось величного, трагічного і світлопереможного врешті... так я читаю...))) стандартно, либонь... але так... ![]() але це наповнює чимось "нематеріальним" і сильнодіючим якийсь невизначений анатомією орган... тому - "лоскоче під ложечкою" - у районі "сонячного сплетіння" - де підсвідомість живе... кажуть... ![]() ![]() Ольга Ратинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю! Ви аналізатор! це ж треба так роздягти ту Софію))))) ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |