Он пес шкутильгає…
Приліг у пожовклій траві,
А навколо обличчя сумні,
І бабуся нервово киває.
У пожовклому мокрому листі,
Шукає хоч трішки тепла.
Вже скоро настане зима,
У цьому байдужому сірому місті.
Та це все десь там…
Дожити б до завтра…
У мріях запалена ватра…
Байдуже старшим братам…
Постоять із сумом хвилину,
Бабуся душевно зітхне,
І згорбившись швидко піде,
На паузу поставить «людину».
