осінь знає про брунатні спогади.
десь нізвідки з'явився обрис знайомого носу
і губи що мовчали з часу ще веселих вікендів.
у таку пору варто палити свічки і сірники
по тілах інших замерзлих
що ховалися у тутешніх трамваях й вагонах.
вогко.
з тих рук висковзнуло каркаде і
запахло самотністю осені у небі
над Берліном а може й у Римі.
навіщо осені знати про брунатні спогади?
навіщо пити холодний чай серед такої пори?
