Зозуля з ранку на даху кувала,
А запитати в неї я не смів.
Скільки прожити, доля ще давала,
На цьому світі, грішних тих років.
Не варто знати день своєї смерті,
Навіщо нам тремтіти все життя.
Скільки відпущено тобі на цьому світі,
Живи що сили, до хвилини забуття.
