Не треба говорити прощавай
До зустрічі, побачимось пізніше.
Ідучи геть, іди та пам`ятай
Що тут усе для тебе найрідніше.
Твій рідний дім, садок та пил дороги
Дитячий сміх, порою навідь плач.
І вперше тут ступили твої ноги
І перший свій ти скуштував калач.
Твоє дитинство бігало у дворі
До річки гнав наляканих гусей.
Не поспішаючи, тихесенько, поволі
Ти в світ ввійшов стурбованих людей
Ось ти ідеш. Куди? Ти сам не знаєш
І все, що рідне серцю дороге
Ти просто так назавжди залишаєш
Свій рідний дім, що виховав тебе.
