Революція на твоєму обличчі (пер. з польської Яцка Подсядло)
То тільки хвилина слабкості, бо ти така зла і нещаслива
в цей дощ, що пломбує день, проведений поза межами раю,
парасолька на вітрі виривається з долоні, як сокіл, пахне мокрий тиньк –
як тут не дозволити собі на теплий жест,
який швидко розпалює на твоєму обличчі революцію
і гасне, затриманий в половині.
Нічого більше не можу тобі дати.
Відвертаєшся і відходиш, як то було усталено
На найвижчій планці
Драбини до неба, звідки нас зіпхнули.
Дощ як зайвий коментар,
громадиться в нашому волоссі,
вітер набирає воду у вуста,
і розпилює її наглим подмухом,
повертаючи полиск змарнілим кімнатним квіткам наших тіл.
Збуджені слимаки виповзають з травників,
Продовгуватий кусень тиньку відпадає від вологої стіни хмарочосу і летить
Шість поверхів униз, немає причин на розпач,
Це тільки моє життя, хвилина слабкості.
