Черствий ром на полиці,
Забуті у книгах вірші,
Твоя правда омита у криці,
Слова і замучені дні.
Кошмари літньої ночі,
І хочеш повірити в Бога,
Однакові очі дівочі,
Не біль, та на серці тривога.
Доля омита сльозами,
Вибір довірений рому,
Завжди залишусь між Вами,
Хоча й не поверну додому.
Виткані горем обличчя,
Заховані в пам'ять роки,
Спустошена щастя криниця,
Забуті й пропиті шляхи.
Зневіра людському слову,
Любов до вовчого лігва,
Вони не картавлять цю мову,
А виють на місяць привітно.
Пропалені сльозами вії,
Додолу направлений погляд,
Дощі омивають мрії,
А сонце спалює здогад.
Черствий ром на полиці,
Розлите між друзями горе,
Комусь я захочу відкриться,
Коли поговорю з морем.
