Моє життя чомусь не розквітає,
Хоча його плекаю як дітей,
Ніхто не скаже, що відверто знає,
Ким був колись, і хто я став тепер.
Моє життя мов згублена ікона,
Що в чудотворі плаче по ночам,
Моє життя – це ночі по вагонам,
Я стукіт рельс нікому не віддам.
Моє життя – це ночі у розлуках,
Це – світлі ранки і голодні дні,
Це – порваті гітарні струни й звуки,
Що мовби склом скрегочуть уві сні.
Моє життя – це пошуки знайомих,
Це – згадки друзів і помсти ворогів,
Моє життя немов вечірня втома,
Що настає від плідних щедрих днів.
Моє життя – моя відсутність вдома,
Дзвінки від мами з татом і своїх,
Моє життя – Єсеніна два томи,
Що під подушкою ховаю як мої.
Моє життя – це сили, щоб прощати,
Забути тих, хто щедро обіцяв,
Моє життя – терпіти і страждати,
Любов і віра – це лише мій конклав.
Моє життя проходить у сторіччя,
В яке я, певно, рано ще попав.
Моє життя – це спогади й обличчя,
Що пам’яттю на серці карбував.
Моє життя проходить не зі мною,
Моє життя десь паралельно йде,
А я все жду і поглядом з тобою
Вдивляюсь в час, який мене зітре.
ID:
344635
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.06.2012 22:34:15
© дата внесення змiн: 12.10.2012 17:21:05
автор: Мирослав Гончарук-Хомин
Вкажіть причину вашої скарги
|
