Дозволь тобі писати хоча б зрідка
Називними реченнями, бо у них так просто,
А у мене в житті все занадто складнопідрядно,
І я шукаю ці дивні обставини причини і способу дії.
Я ніколи не зможу зробити синтаксичний розбір нашої долі.
Неможливо визначити тебе як частину мого життя і любові.
Й ким ти є? Безперечно, підметом,
А я однорідна і рівноправна з тобою.
Давай ти напишеш мені у листі
Всього одне дієслово сентиментального змісту,
А я вивчу його напам'ять і цитуватиму при нагоді.
Хочеш такої популярності?
Давай не ускладнювати наше просте речення.
Навіщо нам та словесна бравада і безглузді обіцянки,
Коли я тобі вірю, а час має свої правила?
Це зовсім зайве, нікому не потрібне.
Ми ніколи не будемо частинами складносурядного речення.
Вони вільні, а ми так залежимо від думок своїх та чужих.
Але я намагаюся відкинути всі заперечення,
А ти з мого життя досі не зник.
Тож давай будемо разом.
Навіки і не зважаючи ні на що.
Будемо єдиним винятком із правил.
А наше життя не змінимо на будь-що.
Цікаво... Життя як граматика.... В гаматиці занадто багато правил - ми ніколи не навчимося писати грамотно. Хіба тільки частково... А тут ще й багато винятків з кожного правила...
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я розумію)
це свого роду проза в поезії, якщо можна так сказати..
перебіглась ще раз по тексту..ні, я таки не можу залишити його так просто..додам собі)
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звичайно, ритм і рима неідеальні, ви й самі знаєте, але воно НАСТІЛЬКИ наповнене...
мені дуже сподобалось...щось принципово-нове...неймовірні думки....
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цей вірш був створений, щоб бути неідеальним... а за компліменти дякую Ми з Вами чудово розуміємося
Ви праві: всі винятки ніколи не вивчити 
а за компліменти дякую 
