Дозволь тобі писати хоча б зрідка
Називними реченнями, бо у них так просто,
А у мене в житті все занадто складнопідрядно,
І я шукаю ці дивні обставини причини і способу дії.
Я ніколи не зможу зробити синтаксичний розбір нашої долі.
Неможливо визначити тебе як частину мого життя і любові.
Й ким ти є? Безперечно, підметом,
А я однорідна і рівноправна з тобою.
Давай ти напишеш мені у листі
Всього одне дієслово сентиментального змісту,
А я вивчу його напам'ять і цитуватиму при нагоді.
Хочеш такої популярності?
Давай не ускладнювати наше просте речення.
Навіщо нам та словесна бравада і безглузді обіцянки,
Коли я тобі вірю, а час має свої правила?
Це зовсім зайве, нікому не потрібне.
Ми ніколи не будемо частинами складносурядного речення.
Вони вільні, а ми так залежимо від думок своїх та чужих.
Але я намагаюся відкинути всі заперечення,
А ти з мого життя досі не зник.
Тож давай будемо разом.
Навіки і не зважаючи ні на що.
Будемо єдиним винятком із правил.
А наше життя не змінимо на будь-що.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2012
автор: Fairytale