І грудень не має щасливої долі -
Ховається в сутінках день.
Студених снігів волохаті сувої
Зима десь далеко пряде.
У пору таку вигляда недоречно
Порожніх полів нагота.
І мабуть від того нудьга безкінечна
Крізь душу мою пророста.
Вже білі морози цілують завзято
Оголені груди землі...
Так хочеться снігу! Хоча б небагато...
І - сонця в морозній імлі...
Так хочеться снігу! Хоча б небагато...
І - сонця в морозній імлі...-чудово! Як же не хотіти снігу-того невагомого,трепетного,сліпучобілого дива? В передчутті зими...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожний день виглядаю сніг, як в дитинстві колись...
а я радію тихенько останньому неочікуваному теплу... вчора такий день у нас тут був -- серпень? вересень? -- питаєш себе... знаю, що має бути вже інакше, не до добра це тепло грудневе, але ж... тепло...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, грудневе тепло оманливе, і віри йому нема, хоч інколи намагається нас переконати, що воно справжнє... Дякую за коментар!