І грудень не має щасливої долі -
Ховається в сутінках день.
Студених снігів волохаті сувої
Зима десь далеко пряде.
У пору таку вигляда недоречно
Порожніх полів нагота.
І мабуть від того нудьга безкінечна
Крізь душу мою пророста.
Вже білі морози цілують завзято
Оголені груди землі...
Так хочеться снігу! Хоча б небагато...
І - сонця в морозній імлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297762
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.12.2011
автор: Дощ