Я щаслива і багата,
Бо любов я жну.
Маю Україну і за хату,
І за всю рідню.
Земля свята – матуся,
А батько – рідний край,
За них Господу молюся,
Боже, помогай!
Степ широкий – то мій брат,
А верби – сестриці.
Ясен місяць – то мій сват,
А любий – той сниться.
Уже давно сниться,
Сниться кожну ніч,
Та не можу роздивиться,
Хоч з ним віч-на-віч.
Знаю, що мене Він любить,
На руках несе,
Пригортає і голубить,
І повчає все.
Що, кого, і як простити,
Як, і, що любить,
Як любов'ю дорожити,
Як її ростить.
І я з Ним найщасливіша,
Знаю, як простити,
А іще – найбагатіша,
Навчена любити.
Тож щаслива я й багата,
Бо любов я жну,
Маю Україну і за хату,
І за всю рідню.
29.04.2007
Любов Павлюченко
Кіровоград
ID:
268113
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 02.07.2011 08:12:30
© дата внесення змiн: 02.07.2011 08:12:30
автор: Лобов
Вкажіть причину вашої скарги
|
