Не шукай любов по світу
Від краю до краю,
А насій любов, як квітів,
Як того розмаю.
Не шукай любов, де зрада,
Де горе і сльози,
А з любов'ю дай пораду;
Сонце на морози.
Розтопи сніги і кригу,
Морози презлющі,
Святим Словом, Тим, що в Книгу
Бог вписав цілющім.
Не шукай любов, де осінь
Листя поскидала,
А люби, щоб коси просідь,
Сріблом не вкривала.
Не шукай любов за морем,
За семи вітрами,
А, мов жито, сій де горе,
Не грами – пудами.
Нехай множиться любов
По усьому світі,
Щоб не стигла в жилах кров,
Ні взимку, ні літом.
Починай садить сади
В байраках і кручах,
Щоб і там росли плоди,
І квіти пахучі.
Хай розіллється любов
Паводком весняним.
За любов лилася кров
Божая із рани.
Нехай всякий їсть плоди
Гіркі та солоні,
Щоб хотілося води
І мудрості в скроні.
Бо лиш мудрий відміряє
Сім раз, потім ріже.
А не мудрий не вгаває,
Доки все не зріже.
Будь в любові всюди щирим,
Вірним і відвертим.
Май любов лише кумиром,
І не будеш стертим.
Вічним Богом більш ніколи,
Ніколи, ніколи.
Як осолишся в розсолі,
В солі, тільки в солі.
Сій любов, і там, де косять,
І там, де стерня,
Навіть там, де і не просять,
Сій любов щодня.
І тоді збереш любов
В раз семижди сім.
І тоді любові знов
Хватить в світі всім.
2.05.2007
Любов Павлюченко
ID:
267073
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 26.06.2011 09:55:39
© дата внесення змiн: 26.06.2011 09:55:39
автор: Лобов
Вкажіть причину вашої скарги
|
