Натура гальмує на скрипах,
На коліях мертвих фактур.
І скрикнула жалібно скрипка,
Немов від безжальних тортур.
Холоне мій час на відшибах,
Сніжинками сипле з безоднь.
Здається, позаду вершина.
Попереду - інший резон.
А може, кордон чи причепа?
Світ буде, як Спас на крові.
І думка пече невідчепна,
Що сраму не імуть живі.
