Не знає він журби кохання
Не боровся він за існування
Всі цінності утрачені повік
Життя закляклий кригою потік
Та щось там в серці скреготить
І заливає душу крик – але мовчить
Кричить німими він словами
І плаче артистичними сльозами
Не відчуває плину часу
Не бачить смертності красу
Марнує він життя в екстазі
Не мудрості, не вічності – жалю.
