Той хто говорить,що за нами залишиться попіл,
Напевно й не жив.Напевно в собі він має лиш докір,
Не бачив,як б`ється вогонь з вулканових сопел,
Як бунтує земля,немов- би,природі чинячи опір.
Кожне життя -це бунт,всупереч мороку смерті,
Світла промінчик,провісник великого дива,
Його унікальність,немов оберег,його не стерти,
Попереду в нас священна мета,особлива.
І все,що ми творимо,все воно має незвідану цінність,
І добрі діла не забудуться,і бунт в пошуках віри,
І осудиться підлість,я вірю,хай віра моя,як невинність,
Я житиму,впевненим у верховенстві Божої довіри.
ID:
241962
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.02.2011 00:19:06
© дата внесення змiн: 19.02.2011 00:19:06
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
