. Комусь на хід букові далі
Під виссю з райдужних споруд.
Мені, як чорний день ордалій,
Словами іспит, Божий суд.
Давно без сумніву і страху,
Наївний лицар і поет,
Не п’ю удачу із карафи,
А з філіжанки - щастя мед.
Вогнем, водою і мечами
Я б інквізицію стерпів.
Та не прощу, аби ви знали,
Ордалії безволлям слів!
- Що слово нам? – подума дехто.
Цей спір-дуель на патиках…
А я величність діалектів
Вітаю, мово, в словниках!
Вони твої всі рівні діти,
Народу плоть і кров жива.
Ті, репресовані совітом
Та австріяками слова.
