ти маєш дотерпіти сон свідомо
а поза ним –
нехай летять примари –
життя ж було не марне,
не стороннє,
життя було
і є ще за тобою.
А відчаї...
то вітчими нерідні,
їх треба лиш приймати
як за звичку,
ти – незалежний,
недосяжний, ніжний...
і так граційно
вже чекаєш смерті...?
