Тримай мене за руку обережно,
Бо я загублюсь у великім світі.
Мандруватиму вільно, незалежно,
Щоб потім полон де-небудь зустріти.
З присмаком останнього слова: ”Лети!” –
Відпущу себе, відірвусь від тебе.
Вже давно прийшов час мені іти
І вже давно дивлюсь тужливо в небо.
Шукаю там собі дорогу кращу
І видумую широкі шляхи...
Все більше стає мені сумно й важче,
Бо ти не відпустиш моєї руки.
