UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Межа реальності: Жебрак - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Юхниця Євген, 01.04.2010 - 19:37
За єту тему - всегда 5!!! Второй стих написал в 2003-м...:А я опять о жалких нищих Реву Булановской, тоскливой. Не все ведь - пьяницы, ворищи, А коль и так, что? В бок им вилы? Им бросим, бросим отступные, Ещё осудим, комуфляжных, А дочкам скажем, что больные Нуждаются в заботах граждан. Как сами кончим - и не знаем. Коварна Пушкинская осень. Сегодня - этот стих листаем, Вдруг, завтра милостыню спросим? Швырнут пятак в ладонь, иль...сваю. Брезгливо смилосердят грустно. Даст Бог, чего-то пожелают, И быстро-быстро отвернутся. 8.03.2003г. P.S. Татьяна Буланова российска певица прославившаяся печальными плачущими песнями Межа реальності відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вірші гарні,більш філософського спрямування(в мене більш емоційні виходять(так сприймаю світ))Буланову поважаю,завжди любив її пісні,кажуть,що вона сама їх пише. Дякую! в мене ще є один на таку тему: Бомжу. Тобі нема ще й сорока, А вже давно ,як сніг, збіліли скроні, І в мозолях порепані долоні, Й трясеться пропасницею рука. А повз тебе пливе юрба, Кудись нестримно поспішає, Й не чує, як твоя гармошка грає, А ти, як зморена журба... Мені так хочеться тобі сказати, Що в мене доля теж гірка, Та я тримаюсь, треба до кінця її зорати, Щоб зрозуміти, що моя душа ще зовсім не мілка. Та я мовчу,кидаючи до ніг твоїх грошину, Проп`єш...Не жаль мені того гроша! А жаль, що вже ніхто не бачить у тобі людину, Й ти сам змирився з роллю алкаша... Якщо Вам не важко:поясніть смисл балів,які виставляються віршам на Вашому сайті.просто цікаво(деколи не згідний з нулями(хоча розумію,що моя поезія -аматорська))Тобто,просто цікаво в плані вдосконалення поезії. Юхниця Євген, 01.04.2010 - 19:35
Хорошая тема. У меня по ней есть два стиха.Русской поэтессе с русской судьбой Марине Котовой посвящается Взмолилась у церкви печально старушка: "Пуста моя нынче просящая кружка, Подай-ка на хлебушек, добрый прохожий, А я за тебя помолюсь, мой хороший. Подал. Ох, лилась мне вослед благодарность За милость, внимание, щедрость, за жалость. Hо тут же случилось пройти мимо снова, Где плачет бабулькино грустное слово: "Сыночек, родименький, любушка, душка, Пуста моя нынче просящая кружка, Подай-ка на хлебушек, божий прохожий, Подай, помолюсь...",- причиталося с дрожью. И я, растревоженный явью суровой, Сердешной споклонствовал: Будьте здоровой!" Но спину прожгла вдруг отборная скверна... За боль, безнадёгу, за всё-всё наверно... Киев корозлик, 01.04.2010 - 19:02
життя коротке, але скільки всього може трапитись! ніхто і ні від чого не застрахований...гуси-роки... дуже гарно  
Межа реальності відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згідний з вами.і не треба когось звинувачувати,бо ніколи не знаєш,як сам би діяв в тій ситуації.Просто треба ставити собі питання:чи можеж ти щось вдіяти(допомогти)?Якщо так-дій,якщо ні-не тривож рани ...Дякую,що читаєте мою поезію)) |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
