Можу скотитися з твоїх очей
дуже раптово,але лаконічно.
Тільки позбудься тих мертвих речей,
щоб я чекала,для мене це звично.
Пахне обманом сухий звіробій,
дражнить всі чакри кімнати.
Подихом вікна холодні зігрій,
щоб ми змогли забувати.
Полум"я ніжності втомлених рук,
тільки б себе зупинити...
Як таємниче навколо все.Друг,
друг,без якого не жити!
Стільки у серці моєму людей,
знов заіржавили грати.
Ніжний володар шалених ідей
мусить про все розказати.
Зміниться завтра цей немічний світ,
зможуть надіїї родитись.
Двоє шукають ключі від воріт,
двоє не зможуть змінитись...
відповідь на коментар мене вразила не меньше ніж вірш... іщо таке кохання і цукор я знаю як ніхто: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188329 ... та і друба-любов мене не оминула... хоча мабуть як і всіх
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00