Радію я, бо ще існую,
Сміюся я, бо ще живу.
Пишу вірші, солдат малюю,
По течії життя пливу.
Сумую я, що маю вмерти,
Що зникну з Матінки Землі,
Зникають прокляті поети...
Та знов з’являються в війні.
Радію в день, в ночі сумую.
І сльози змінюю на сміх.
Дурні слова у голові римую,
Но думаю, мені пробачать гріх.
Дуже гарно!
