Повій вітер із країв
Де я побував,
Де уперше дівчину
Колись покохав.
Карі очі, чорні брови
Забути не можу,
Кожен вечір в тих краях
З коханою броджу.
Прилети весною вітер
Разом із лелеку,
Принеси, ти юність
Минулу, далеку.
Розкаже чи кохана
Бабусею стала,
І кохання своє
Другому віддала.
Вітер віє повіває,
Холодом вже чути.
І не можу те кохання
Минуле забути.
Пролетіло боже літо,
Відлетіле вже лелеки
Лиш у пам’яті осталось
Минуле далеке.
