Він п'яний, закоханий, падав між білих стін,
Вона все здирала в кров нігті і штукатурку.
У прірву летіла, губилася між картин,
Поки не закрили хорошу і милу у дурку.
А в дурці тепло і сухо, в халатах люди
По трубкам тонким кольорове вливають щастя.
І тіло зникло, а душу віддали суддям,
І зникли всі ті хто тримав її за зап'ястя.
Переклад https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228644
продовження:
нарешті зникли веснянки, прийшла зима
одна з тих, що залишить у серці сутінь
залишить згасле багаття, розбитий храм,
І палантір, видивлятись тривке майбутнє
Він п'яний, закоханий, падав між білих стін,
Вона вирушала у слід, та знайшла лиш кригу
У прірву летіла, губилася між картин,
І крик із легень випадав кольоровим снігом.
