ЗУСТРІЧ
Ось вже тато з війни повернувся,
Він на крилах додому летів,
І він донечки знову торкнувся,
По голівці рукою провів.
Обидвоє сміються крізь сльо́зи,
А з долонь йде тепло, як весна,
Та він бачить війни страшні гро́зи
І все те, що зробила війна.
Мило доню в саду обіймає,
Та думки́ все ще там, на війні,
А коли ПЕРЕМОГА – не знає,
І не знає ніхто про це… ні.
Ось зустріла його люба доня,
А дружина в невірі стоїть,
В нього з шрамами сивая скроня,
Бо неміряно було жахіть.
А молилася доня щоразу,
Щоб Всевишній їй тата вберіг,
І не тратила віри ні разу,
То ж татусь повернутися зміг.
То ж складала малі рученята
Та й все бралася Бога благать,
А тепер у сльозах оченята,
Вона татка змогла обійнять.
Ось вже тато з війни повернувся,
Дочекалася доня його,
Він молитвою весь огорнувся,
І ввійшов до будинку свого.
Знову хлинули сльози рікою,
Як ступив він на рідний поріг,
Ще й любов на війну брав з собою,
Завжди віру на зустріч беріг.
14.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID:
1051406
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 14.11.2025 00:51:09
© дата внесення змiн: 14.11.2025 15:01:55
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
