ЗУСТРІЧ
Вже тато з війни повернувся,
Він на крилах додому летів,
Він донечки знову торкнувся,
По голівці рукою провів.
Обоє сміються крізь сльо́зи,
А з долонь йде тепло, як весна,
Та бачить війни страшні гро́зи
І все те, що зробила війна.
Він доню в саду обіймає,
Та думки́ все ще там, на війні,
Коли ПЕРЕМОГА – не знає,
І не знає ніхто про це… ні.
Зустріла його люба доня,
А дружина в невірі стоїть,
Із шрамами сивая скроня,
Бо неміряно було жахіть.
Молилася доня щоразу,
Щоб Всевишній їй тата вберіг,
Не тратила віри ні разу,
І татусь повернутися зміг.
Складала малі рученята
І все бралася Бога благать,
Тепер у сльозах оченята,
Вона татка змогла обійнять.
Вже тато з війни повернувся,
Дочекалася доня його,
Молитвою він огорнувся,
І ввійшов до будинку свого.
Ще хлинули сльози рікою,
Як ступив він на рідний поріг,
Любов на війну брав з собою,
Завжди віру на зустріч беріг.
14.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР