Неначе небо десь прорвало,
І день, і ніч все хлище дощ.
Зі злістю гілля все гойдало,
Вагітні хмари повзуть повз.
Весняна злива, прохолода,
Десь розчерк блискавки на мить.
Погасло світло у господах,
А люд натруджений вже спить.
Мені не спиться, сон утік,
В своїх думках всю ніч блукаю.
Ключі згубила десь від мрій,
Та без надії все шукаю.
Розрізав знову небо грім,
Пройшов мурашками по тілу.
Душа чекає кращих змін,
І я у це чомусь все ж вірю...
Хоч і хмари розродились,
Аби не грізно , а спокійно
Багато лиха не зробили,
Градом не вибили врожаю звісно.
Гарно та майстерно, шановна Надюшко! Гарного Вам весняного настрою та море позитивних емоцій!