Півонії квітують під вікном,
Красиві, гордовиті,непідступні.
Погоджуються з цим усі цілком...
Вбирають очі цвіт їх незабутній.
Розкинулись на грядці серед квітів,
Та хто із квітів буде їм рідня?
Чарівні, неповторні оці миті,
Ефектна, колоритна їх сім"я.
І хто не йде - зупиниться, погляне,
Згадає ті минулі світлі дні.
Cп"янять ці пахощі духмяні,
На мить забудем дні сумні.
І спішимо у будні безпросвітні,
Все ж озирнемося ще раз.
І сум очей торкнеться непомітно,
На жаль, краса ця не врятує нас..
Чудовий вірш! 
Хай і не врятує, але прикрасить цей світ і придасть у душу трішечки тепла! 
