Закі́́́нчилося, пролетіло літо,
Минають швидко і осінні дні:
За ніч одну дерева пожовтіли, –
Сіяв уранці сад і пломенів.
Та невдоволена красою осінь,
Щодня вмиває і пере дощем,
Шматує вітром шати безголосі,
Картате листя на траву кладе.
Хоча і хмарно, й вітряно, і сиро,
Але картина сіра ця й хмурна
По-своєму утішлива й красива
В бурштинових осінніх кольорах.
Мені так жаль, що осені минущі,
І ця, як інші, також промайне.
Вбираю барви осені жагуче,
Бо скоро ця краса її мине...
Як хочеться цю гарну пору року
Затримати хоча б на день один,
Хоч і мінлива в осені погода,
Не хочеться прощатись назавжди.
Зима настане – будемо їй раді
Так само, як і будь-якій порі,
Бо кожен час по-своєму прекрасний,
Краса – своя у кожної пори.
Але так, сумно з осінню прощатись,
Хоча після зими, весни і літа
Нам подарує осінь знов принади, –
Заграє в листі золотим відтінком.
18.11.2017
