Торкнися моїх шрамів,
мамо..
Пошрамована спина,
коліна
Отут — я спіткнулась, оці —
ледь не вбили.
А крила? А крила..
Обпалені, бачиш,
звʼязані..
Та, знаєш, не зламані…
То звідки ця слабкість?
Мʼякість?
І що це за сльози?
Та досить!
Всього лише шрами,
мамо.
Лиш шрами, не більше,
Бо, як там у Ніцше?
Що нас не вбиває..
Стала сильнішою
