Шукай, душе моя , ти місця світлого
У ранку сивому, у далі грозовій .
Хоч вогнище притухло, знай, що тлітиме
У ньому жар. Він запульсує квітами,
Як зловить вітру свіжого повій.
А чи тоді душе, захочеш спокою,
Як родяться слова- краплини з хмар,
І з ними спалахи вогню високого
На крилах підіймають і закохують-
Чи випустити схочеш Божий дар?
Пристанок світлий твій у слові- полум'ї,
У слові-вірі, слові- джерелі.
Ті звуки безтілесні. Бути голою
Тобі чи сила?
Стану я стодолою
Де б твій вогонь, душе моя, горів .
